Як живеться нашим студентам під час карантину, чи задовільняє їх організація дистанційного навчання і що вони радять своїм одногрупникам, які пропозиції адресують наставникам, сьогодні ми дізнавалися в:
Ельвіни Гуменюк, студентки факультету іноземної філології:
“Спочатку карантин не відчувався, але через тиждень самоізоляції мені захотілося прогулятися, побачитися з друзями й одногрупниками, але, на жаль, зараз це неможливо. Дуже прикро, що дехто не дотримується карантинних правил і поводиться так, наче це канікули. Звісно, хочеться, щоб все змінилося на краще.
Найголовніша порада й прохання – не панікувати, адже паніка впливає на психіку навіть здорових людей. Студентам нашого університету раджу проявити свою самостійність, відповідальність і не ставитися до дистанційного навчання легковажно.
Бажання навчатися є, але незвично якось добре організувати цей процес вдома.”
Максима Стояновського, студента ІІ курсу природничого факультету:
“На карантині час удома тягнеться дуже довго. Хоч я й склав графік, якого намагаюся дотримуватися, щоб все встигати, але все одно впоратися з усіма завданнями важко.
Щодо порад, то хочу сказати, що час, який виділено для нас – це час для саморозвитку, розуміння того, ким ти хочеш стати, чого прагнеш досягти.
Вважаю, що дистанційне навчання не є ефективною формою освітнього процесу. Чому не можна, наприклад, записати відео, щоб його потім переглядали студенти в зручний для себе час? Мабуть, це було б краще!”
Анастасії Туганашевої, студентки IV курсу факультету української філології та журналістики:
“Карантин – це не те, що можна бажати комусь для відпочинку. Дуже важко сидіти вдома й не бачитися з друзями. Відразу починаєш цінувати все й розумієш, що ходити на пари щодня – це не так вже й погано.
Дорогі мої одногрупники й наставники, насамперед хочу побажати вам терпіння. Нам потрібно якось пережити цей важкий час, можливо, час для переосмислення свого життя, своїх принципів, поведінки. Залишайтеся вдома та будьте здорові!
Чи задоволена організацією дистанційного навчання? Не можна сказати, що я цілком задоволена дистанційним навчанням. Важко ділити один комп’ютер на декількох членів сім’ї, котрі навчаються та працюють, та ще й інтернет часто «підводить». Виконуючи домашні обов’язки, не завжди все встигаєш. Вважаю, що сидіти на парах і слухати викладачів – все ж таки краще! Тож дуже надіюся, що це випробування скоро закінчиться, адже попереду літо й усе в нас буде добре!”